Милість

Photo by Mahmudul Hasan Shaon

У нашому місті ніколи не було достатньо лавок. У дворах вони ще були, а от на площі чи в парках про лавки нагадували лише бетонні стовпчики. Тому ми малими сідали на паркани. Металеві й цегляні паркани. Вони були вкрай незручні, але нас це мало хвилювало. Ми були захоплені нашими іграми або цілком таємними розмовами. Металеве жердя парканів з часом виблискувало так, як носи/пальці/вуха найпопулярніших фігур різних туристичних міст. Це ми натирали його до блиску своїми сідницями. Детальніше →

arrow-pointing-downcaret-down