Один великий огірок

 

Photo by Mockup Graphics

Якось моя знайома запросила мене до себе погостювати у невеличке село в кантоні Берн. Я саме готувалася до видання роману «Будинок із сірників» і вкотре поверталася до своїх чернеток недописаного роману про Анну. Спокійна місцевість, затишна квартира з видом на Бернські Альпи, які можна було споглядати з балкона у безхмарні дні, – усе це створювало ідеальні умови для зануреної роботи. І я дійсно поринула з головою у свої нотатки, тези й розписані плани майбутніх розділів. Були дні (і тут варто зазначити, що це було за два роки до пандемії й самоізоляції), коли я взагалі не виходила надвір. Мені вистачало балкона, з якого я слухала стрімкий потік маленької річки поблизу і вдивлялася у віддалені обриси Альп. Часом я навіть змушувала себе йти в магазин за чимось дрібним, аби не забути, що мене оточують інші люди і я все ще живу у соціумі. Детальніше →

arrow-pointing-downcaret-down