SEL’RIT et SUCRERIES

Сіль, що сміється, і солодощі

сіль і солодощі

Вони щасливі. До них хочеться повертатися, бо вони щасливі. Вони закохані. Закохані одне в одного, у справу, якою займаються, у місце, де працюють і приязно приймають відвідувачів. Вони

молоді батьки чарівної десятимісячної дівчинки, але їхньої енергії вистачає, здається, на все, чим би вони не займалися. Бо вони, власне, люблять те, чим займаються. А тому до них неможливо не повернутися, якщо довелося побувати бодай раз.

Його звати Йоан, її Клара, а їхню донечку Лізон. Лізон як річка, що тече неподалік Арк-е-Сенан у регіоні Бургундія-Франш-Конте, департаменту Ду. Вони обоє з цього регіону, познайомилися під час навчання в Безансоні. Але перш ніж зупинитися в околиці Арк-е-Сенан, об’їздили окремо, а згодом і разом, безліч міст.

Йоан починав ресторанну діяльність ще геть юним у тому ж таки Безансоні. Насправді, це ще був не ресторан, він працював майже десять років у маленькій закусочній. Але там, здається, і навчився того особливого підходу до клієнтів. Він щедро дарує свою увагу та тепло кожному, хто завітає до їхнього спільного з Кларою ресторану.

французське кафе

— Мені пояснила моя родина ще в юному віці, що приязнь до відвідувачів є основним у ресторанній справі. Звичайно, страви мають бути добрими, але якщо ти не зустрінеш як слід гостей, то ризикуєш їх більше не побачити.

І це чиста правда. Мене привів пообідати до ресторану Йоана та Клари відповідальний за мистецьку резиденцію в Saline Royale d’Arc-et-Senans Ліонель у перший день мого приїзду до Франції. Відтоді я поверталася до них кожного разу, коли до мене приїздили друзі чи знайомі з Швейцарії. Хотіла відкрити і їм це особливе місце, яке є неодмінним продовженням, а також логічним завершенням візиту до Королівських солеварень. Коли ми йшли пообідати разом із Наталі, відповідальною за книжковий магазин у Saline Royale, то знову ж без сумніві обирали заклад Йоана і Клари. Тоді я і спитала Наталі, що не так з іншим рестораном, який знаходиться акурат навпроти виходу із Королівських солеварень.

— Там готують не дуже добре?

— Ні, кухня в них хороша, але вони не такі привітні, як ці двоє в Sel’Rit et Sucreries.

Sel’Rit et Sucreries

Коли я вперше переступила поріг їхнього закладу, то переді мною наче ожили кадри улюбленого фільму Вонґа Кар Вая “Мої чорничні ночі”. Та сама особлива атмосфера. Відчуття, немов ти прийшов у гості до близьких друзів. І хоча вони почали свою справу тут відносно недавно, але я не уявляю, що хтось міг би вийти від них незадоволеним. Однак повернемося до того шляху, який привів їх сюди.

sel'rit et sucreries cafe

Отож після десяти років роботи у закусочній Безансона Йоан поїхав на південний захід Франції. Працював у Тулузі, Кастрі, Каркассонні. Ця мандрівка і зміна місць тривала близько п’яти років, аж поки він знову повернувся у Жура. Працюючи в піцерії в якийсь момент зрозумів, що хоче робити саме піцу, а тому продовжив спеціалізоване навчання у Безансоні. Саме під час навчання він і познайомився з Кларою, витонченою молодою жінкою. Вона працювала на той час у ресторані La Griotte у місті Соль (Saules), департаменту Ду. Йоан же працював у великому ресторані на території готелю в Орне. З часом, коли їхнє знайомство перейшло у стосунки, вони поїхали разом до міста Барселоннетт, регіону Прованс-Альпи-Лазурний берег, що є на південному сході Франції. Вони винайняли великий ресторан, який обслуговували лише вдвох.

кафе франції

— Ми тягнули все вдвох, хоча зазвичай для такого обсягу потрібно мати шістьох працівників. Отоді було дуже багато роботи. Це було якесь божевілля! Ми спали у тильному приміщенні ресторану, бо були страшенно стомлені. Це було бозна-що! Але добре, ця робота дозволила нам мати те, що ми маємо зараз тут.

затишне кафе у франції

Після роботи у великому ресторані вони однак ще поїхали в місто Кавалер-сюр-Мер поблизу Сен-Тропе, де також робили піцу в кемпінгу. Тоді вони вже чекали дитину й постановили повернутися до регіону, звідки були родом, щоб бути ближче до сімей. Однак очікування дитини не вплинуло на їхні плани відкрити нарешті власний ресторан. Більше того, додало їм впевненості й бажання нарешті, бодай на кілька років, зупинитися на одному місці. Отож розпочалися пошуки локації, приміщення, що було виставлене на продаж. Таке вони знайшли в містечку Арк-е-Сенан, невеликий ресторан неподалік Королівських солеварень. Але попереду були ремонтні роботи. Маленька Лізон уже з’явилася на світ, коли йшла активна підготовка до відкриття закладу. Що було найважчим у всьому цьому задумі?

кафе Арк-е-Сенан

Початок. Пошук. Сама ця ідея була божевіллям! Я не знаю, як ми на таке підписалися. Мала дитина, перепланування приміщення, підготовка документів, відкриття. Ми до того ж ще купили великий будинок у селі поблизу, де досі триває ремонт. З народженням Лізон ми майже не спимо ночами. Десять місяців без нормального сну. Але сподіваємося, що з часом буде легше.

Вони планували відкрити ресторан з повним меню, що працював би з обіду до вечора. Але зрозуміли, що мусять відкласти цю ідею на деякий час. Зараз пропонують відвідувачам великий вибір піци, салати, десерти та карту чаїв. Чому саме піца?

sel'rit et sucreries меню

— Це дуже просто. Французи є тими, хто їсть найбільше піци. Ні, навіть не італійці, а саме французи. Франція – це країна, де споживають піц більше, ніж гамбургерів, – пояснює Клара.

Але секрет ще у вмінні робити хорошу піцу. Я ж можу сказати, що ніде ще не їла кращої за їхню. Йоан признався, що рецепт таки італійський. Моя улюблена та, що з чотирма сирами регіону Франш-Конте. Вони мають з чого вибрати навіть для вегетаріанців.

Години роботи ресторану є звичними для Західної Європи: обідній час та вечірній. У проміжках між цим ведеться решта роботи пов’язаної з рестораном. Вони вміло розподіляють обов’язки. Йоан проводить деякі ранки з дитиною, щоб Клара могла відпочити.

sel'rit et sucreries вечеря з родиною

В певні дні вони залишають Лізон няні, тоді працюють у ресторані вдвох. Тим не менше часто можна побачити Лізон разом із батьками, вона додає особливого шарму їхньому закладу. Клара займається також ремонтом у домі, це якщо не рахувати догляд за дитиною, домашні справи та роботу в ресторані. До речі, це вона готує всі десерти.

Йоан бере на себе ще бухгалтерську справу, веде всю документацію в ресторані, добре, що першу освіту має саме економічну. Чи вони втомлюються одне від одного, працюючи і живучи разом?

sel'rit et sucreries кафе для сімейних

— Ми дійсно разом майже двадцять чотири години на добу. Мені то добре, Йоан має чудовий характер. Це я досить нелегка особа, – сміється Клара. Вона щойно до нас доєдналася, забирала Лізон від няні.

різдвяний вечір у sel'rit-et-sucreries

— Мені легко з Кларою. Ми любимо одне одного, а тому працювати разом є для мене задоволенням. Так, вона іноді нервує, коли щось іде не так. Але я намагаюся завжди зберігати спокій. Це дуже стресова робота. Якщо від самого початку в якийсь день щось досить мале пішло не так, усе… Весь день накрився! Дрібниця розростається до величезних масштабів. Одного разу у нас зламалася духовка. Повний заклад людей, переповнена тераса, а духовка не гріє навіть. Я зрозумів, що тут головне – не панікувати. Ми вибачилися перед відвідувачами, пояснили ситуацію, кожному дали безкоштовно з собою недопечену піцу, яку вони змогли б приготувати в себе. Люди поставилися з розумінням і пізніше повернулися до нас знову.

де поїсти у Франції sel'rit et sucreries

Їхню любов видно неозброєним оком, саме вона й наповнює їхній заклад. Напрочуд жіночна, немов героїня французьких фільмів, Клара. Виважений але разом із тим веселий Йоан, що здатен вгамувати всі внутрішні та зовнішні буревії навколо їхньої родинної ідилії. Маленька Лізон, яка наповнює своїм дитячим сміхом затишний ресторан.

кафе для дітей

Здається, у такі моменти тут навіть сіль сміється. І це те на, що й натякає назва закладу. Суцільна гра слів: взяте за основу слово céleri (селера) трансформувалося sel’rit (сіль сміється), що на слух сприймається майже однаково. Сіль же вказує на близьке розташування до Королівських солеварень. Проте тут вона дійсно сміється. У цьому моменті хочеться повторитися. Вони не просто люблять одне одного, вони люблять те, що роблять.

ресторани франції

Я думаю, люди проводять на роботі приблизно половину свого життя. Якщо тобі не подобається твоя робота, то все життя накрилося, просто пропало. Я займався часом тим, що не надто любив. Але потім ти просто стаєш нещасливим у житті. Не так багато людей прагне займатися ресторанною справою. Адже ти працюєш по вихідних, ти працюєш увечері. Але якби я, наприклад, не працював вечорами, то просто нудьгував би. Я не дивлюся телевізор, то краще робитиму те, що я дійсно люблю.

ресторан покликання

Клара вкладає паралельно багато сил у їхній новий будинок. Вона розказала про давню мрію, приймати і в себе митців. Створити власну мистецьку резиденцію. А тому будинок вони купили одразу великий. Перша освіта Клари є власне les beaux arts (витончені мистецтва). Вона також раніше багато займалася танцями.

ректоран кафе

Їхні плани претензійні, але сил їм не позичати. Хочуть розширити ресторан, відремонтувати будинок, щоб мати змогу з часом приймати митців, Клара не проти мати чотирьох дітей, Йоан думає, що згодом вони знову зможуть багато подорожувати. До речі, подорожувати вони не проти хоч уже. Я їх запрошую в Україну.

ресторан з душею

— Я хочу в Київ! І не лише в Київ, хочу побачити також українські села, – ствердно заявляє Клара.
— Добре, я записав, – сміється Йоан.

кафе у франції

Сміємося ми всі разом. Сміється навіть сіль.

sel'rit et sucreries

Comment section

1 думка про “SEL’RIT et SUCRERIES

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

arrow-pointing-downcaret-down