Світло стокгольмських вулиць

Photo by Tatiana Azarova

Сьогодні буде про зустріч. Не тоді, коли ти сам на сам із собою, розглядаєш свої найтонші рефлексії, ледь помітні відчуття, наче під мікроскопом. Ні, це про зустріч із Іншим. Коли виходиш за межі кімнати, немов за межі власної шкіри, і бачиш раптом іншу людину. Зі своїм мікрокосмом чи навіть мікроскопом. Чекаєш на неї у коридорі, щоб запропонувати вийти за межі вже разом. За межі цієї просторої квартири, нашої спільної оболонки. Детальніше →

Падолист

Photo by Tatiana Azarova

Я підбираю листя. Так просто. З долівки. Червоне, жовте, рожеве… Їх розкидають дерева. Стоять непохитно і гордо. А я нахиляюся до землі. Хапаю одне, за ним друге… Випускаю з рук, підіймаю інші. Шукаю досконале. А воно є досконалим лише там, на землі. І ніколи не в самих руках. Назбирую повні жмені, а потім випускаю їх летіти на землю. Ще раз приземлитися, тільки тепер в іншому місці. Уявляю себе деревом. Немов і я скидаю із себе листя. Детальніше →

Близькість у Стокгольмі

Я почну спочатку. Розповідати про Стокгольм. Стокгольм і його близькість. Тут усе дуже близько. У моєму Стокгольмі. Бо ж відомо, що кожен має свій.

Детальніше →

Intro: Ви даєте самим лише читанням

You give only by reading

Думала розпочати з понеділка, але нащо відкладати. Можна ж почати і з першого вересня. Що саме? Почати розказувати про нього. Про мій Стокгольм. Місто літератури… Ні, інакше. Це місто є суцільною літературою. Вона в повітрі, у вітрі, в воді, у дощі. В будинках, деревах, людях, кораблях. Стокгольм просякнутий літературою. Я читаю його, гортаю його сторінки. Література наповнює мене, проситься на волю, просить втілити її у слова. Висловити. Детальніше →

Час спливає

Сальвадор Далі “Постійність пам’яті”

Розкажу одну історію зі своїх шкільних років. У школі я вчилася загалом дуже добре, мені давалися майже всі предмети. Майже. Бо найбільші проблеми я мала з фізикою. Але не лише я, а цілий клас. Детальніше →

Побачити любов

Ті двоє хлопців впали мені одразу в очі у краківському аеропорту. Ранній рейс, сонна атмосфера, час очікування можна було заповнити хіба невимушеним спогляданням людей. Я дивилась на двох молодих чоловіків приємної зовнішності і спортивної статури. Вони мали симпатичні риси обличчя, були вбрані просто, але зі смаком, у спортивному стилі, мали хороше взуття. Голови були в обох виголені, але це їм пасувало, підкреслено додавало мужності. Їм, певно, не сиділось, тому вони ходили навколо сидінь, час від часу оминаючи мене. Детальніше →

arrow-pointing-downcaret-down