Морська фігура на місці – завмри!

Photo by Tatiana Azarova

Ми біжимо запиленим подвір’ям. Чуємо, як віддаляється голос: «Море хвилюється – раз…» А за тим і два, і три. Аж раптом ми всі завмираємо. Головне, щоб поза, у якій замреш, була стійкою. Адже вся гра полягала в тому, щоб не впасти.

Зараз так само. Увесь світ грає у морських фігур. На рахунок три ми завмерли кожен у своїй позі. Кожен у тому місці, до якого він добіг. Комусь пощастило більше, комусь менше. Утім, як і тоді, в дитинстві.

Хтось завмер в аеропорту Анкари, хтось – в одному з готелів Мексики. Дехто без грошей у кишені, а дехто – у теплі і затишку. Ті, хто дивом завмер у зручній та стабільній позиції, помітно дратують тих, кому пощастило менше. Другі думають, що це несправедливо.

Щодо мене, то чи не вперше в житті мені аж так пощастило. Завмерти там, де я завжди хотіла бути. Із тією людиною, з якою мене ще донедавна роз’єднувала відстань. Я думала, що бути разом 24/7 є дикою мрією, яка ніколи не здійсниться. І ось завмерши, ми опинилися поруч. Я ж насолоджуюся кожною миттю разом. Але ні, бути поруч із ним і мати затишне робоче місце з чарівним видом із вікна і можливістю працювати на романом. Мати свою літературну резиденцію… Кажу ж, ні! Цього не було навіть у моїх найсміливіших мріях. Я не знаю, чи моя позиція стабільна, але вона однозначно щаслива. Я щаслива бути там, де завмерла. Бути зараз і тут. І я не знаю що буде, коли нам знову можна буде рухатися й бігти далі. Однак я просто насолоджуюся буттям. Так, наче все попереднє життя було виснажливим тренуванням. Підготовкою до надзвичайної ситуації. Увесь цей час я вчилася йти в темряві за компасом. Навіть не думала, що так добре впораюся із завданням. Бо й очі часто мала заплющені. Певно Хтось вів мене тим часом крізь темряву.

Я радію своєму щастю, але й маю що сказати тим, кому пощастило менеше (або й геть не пощастило). Заплющте очі й згадайте, коли світ завмирав, граючи в подібні ігри. Може, вам пощастило тоді, коли нам щастило менше. Або ж іще неодмінно пощастить! Я вам цього щиро бажаю. А ще бажаю керуватися внутрішнім компасом, любити до глибини і не боятися бігти. Так, бігти щодуху за своєю мрією. Адже всі випадковості дуже невипадкові.

12.04.2020

Comment section

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

arrow-pointing-downcaret-down