Біографія

Я активно змінюю місце перебування, подорожую Європою, проживаючи на власному досвіді сюжети своїх художніх текстів. Вивчаю мови тих країн, до яких віднесла мене доля, аби краще зануритися в культурне й соціальне середовище та щоб пізніше, по поверненні в Україну, вчити тих мов своїх учнів. Хто я – учитель чи мандрівна письменниця? Зробіть свій власний висновок, мандруючи цим сайтом!

Народилася я 18 вересня 1986 року в Луганську. У 1991 році з родиною переїхала в місто Лутугіне, Луганської області. Після закінчення в 2003 році Лутугінської середньої школи № 2, вступила в Луганський національний університет імені Тараса Шевченка на факультет української філології (спеціальність: українська мова і література, англійська мова та зарубіжна література). У 2008 році закінчила магістратуру за спеціальністю українська мова. З вересня по грудень 2008 року проходила наукове стажування у Варшавському університеті під керівництвом професора Януша Ріґера, працюючи над українсько-польським словником.

Того самого року завершила перший великий прозовий текст “Przepraszam, навчи мене мовчати”.

У 2009 році повернулася в рідне місто й працювала вихователем у Лутугінській обласній спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. Паралельно писала новели “Сповідь”, “Та, що стукає стиха”.

З серпня 2009 по серпень 2010 року перебувала в Німеччині за програмою Au-Pair, де вивчала німецьку мову та писала роман “Країна У, або казки чужим дітям”. Після повернення з Німеччини, у вересні 2010 року переїхала до Львова, де працювала приватною вчителькою німецької мови. За час проживання у Львові проходила стажування у Львівській міській раді, співпрацювала з режисером Тарасом Химичем та командою Invert Pictures Film Studio, була волонтеркою ЛМГО “Спільнота взаємодопомоги “Емаус-Оселя”, а також дописувачкою вуличного журналу “Просто неба” — видання соціально-культурного характеру, спрямоване на допомогу безпритульним людям. На основі есеїв до “Просто Неба” у 2015 році вийшла збірка короткої прози “Письмовий стіл”.

У роки з 2012 по 2017 періодично була волонтеркою у швейцарській спільноті для безпритульних, де збирала матеріал для роману “Будинок із сірників, взятих із різних коробок” про людей, які з різних причин втратили дім та засоби до існування. Кілька разів їздила в зону АТО. Однак від початку бойових дій на Сході жодного разу не була в рідному місті. Війна, втрата дому й контакту з близькими людьми значно позначились на моєму світосприйнятті. Ці теми можна відчитати у моїй поезії та есеїстиці. А згодом їх можна буде значно ширше побачити у романі “Жива. Поза кадром”, робота над яким триває.

Є незалежною дослідницею в галузі юдаїки, учасницею програм та літніх шкіл з історії та гебраїстики (Львів, Острог). У серпні 2016 року була запрошена до літературної резиденції ім. Шмуеля Йосефа Аґнона, м. Бучач. З вересня 2016 року переїхала в Київ, де навчалася на міждисциплінарній сертифікатній програмі з юдаїки при Києво-Могилянській академії.

На початку та у кінці 2017 року працювала в мистецькій резиденції Luxor Factory в Швейцарії, місто Le Locle. У листопаді-грудні 2017 мене приймала неперевершена резиденція La saline royale d’Arc-et-Senans у Франції. У червні 2018 отримала чудову можливість працювати над романом у затишній письменницькій резиденції Château de Lavigny (Швейцарія).

Saline royale d’Arc-et-Senans

arrow-pointing-downcaret-down