Милість

Photo by Mahmudul Hasan Shaon

У нашому місті ніколи не було достатньо лавок. У дворах вони ще були, а от на площі чи в парках про лавки нагадували лише бетонні стовпчики. Тому ми малими сідали на паркани. Металеві й цегляні паркани. Вони були вкрай незручні, але нас це мало хвилювало. Ми були захоплені нашими іграми або цілком таємними розмовами. Металеве жердя парканів з часом виблискувало так, як носи/пальці/вуха найпопулярніших фігур різних туристичних міст. Це ми натирали його до блиску своїми сідницями. Детальніше →

Морська фігура на місці – завмри!

Photo by Tatiana Azarova

Ми біжимо запиленим подвір’ям. Чуємо, як віддаляється голос: «Море хвилюється – раз…» А за тим і два, і три. Аж раптом ми всі завмираємо. Головне, щоб поза, у якій замреш, була стійкою. Адже вся гра полягала в тому, щоб не впасти.

Зараз так само. Увесь світ грає у морських фігур. На рахунок три ми завмерли кожен у своїй позі. Кожен у тому місці, до якого він добіг. Комусь пощастило більше, комусь менше. Утім, як і тоді, в дитинстві. Детальніше →

arrow-pointing-downcaret-down