Ми сидимо в просторій вітальні і гріємося гарячим шоколадом та свічками. Я знаходжуся у цій старій кімнаті, немов у музеї, одразу з двома Сарами. Одна сидить на старій зеленій канапі з пледом на колінах й радіє, що я запропонувала зварити для нас гарячий шоколад. Інша ж Сара дивиться мовчки на те, як ми розмішуємо у чашках зі старого вишуканого сервізу мед і робимо перші ковтки. Що як вона берегла цей сервіз для особливих гостей? І чи є ми цими гостями? Детальніше →
Сьогодні буде про зустріч. Не тоді, коли ти сам на сам із собою, розглядаєш свої найтонші рефлексії, ледь помітні відчуття, наче під мікроскопом. Ні, це про зустріч із Іншим. Коли виходиш за межі кімнати, немов за межі власної шкіри, і бачиш раптом іншу людину. Зі своїм мікрокосмом чи навіть мікроскопом. Чекаєш на неї у коридорі, щоб запропонувати вийти за межі вже разом. За межі цієї просторої квартири, нашої спільної оболонки. Детальніше →
Я підбираю листя. Так просто. З долівки. Червоне, жовте, рожеве… Їх розкидають дерева. Стоять непохитно і гордо. А я нахиляюся до землі. Хапаю одне, за ним друге… Випускаю з рук, підіймаю інші. Шукаю досконале. А воно є досконалим лише там, на землі. І ніколи не в самих руках. Назбирую повні жмені, а потім випускаю їх летіти на землю. Ще раз приземлитися, тільки тепер в іншому місці. Уявляю себе деревом. Немов і я скидаю із себе листя. Детальніше →