Малі сірники у великому світі

Рецензія на книжку від Алли Марченко

Фото – Сергій Костишин

Пані поважного віку, з двома оберемками троянд у руках, одразу зауважила мій акцент у розмові польською. Це відбувається зі мною щоразу, тому я підсвідомо намагаюсь уникати розмов з незнайомими. Не завжди успішно – в місті я орієнтуюсь досить добре і вмію пояснити, а люди часто шукають відомі мені маршрут чи адресу. І тут моя супутниця з квітами запитала вже в автобусі:

– А де знаходиться Ваш дім? Детальніше →

Гарячий шоколад

Ми сидимо в просторій вітальні і гріємося гарячим шоколадом та свічками. Я знаходжуся у цій старій кімнаті, немов у музеї, одразу з двома Сарами. Одна сидить на старій зеленій канапі з пледом на колінах й радіє, що я запропонувала зварити для нас гарячий шоколад. Інша ж Сара дивиться мовчки на те, як ми розмішуємо у чашках зі старого вишуканого сервізу мед і робимо перші ковтки. Що як вона берегла цей сервіз для особливих гостей? І чи є ми цими гостями? Детальніше →

Світло стокгольмських вулиць

Photo by Tatiana Azarova

Сьогодні буде про зустріч. Не тоді, коли ти сам на сам із собою, розглядаєш свої найтонші рефлексії, ледь помітні відчуття, наче під мікроскопом. Ні, це про зустріч із Іншим. Коли виходиш за межі кімнати, немов за межі власної шкіри, і бачиш раптом іншу людину. Зі своїм мікрокосмом чи навіть мікроскопом. Чекаєш на неї у коридорі, щоб запропонувати вийти за межі вже разом. За межі цієї просторої квартири, нашої спільної оболонки. Детальніше →

Падолист

Photo by Tatiana Azarova

Я підбираю листя. Так просто. З долівки. Червоне, жовте, рожеве… Їх розкидають дерева. Стоять непохитно і гордо. А я нахиляюся до землі. Хапаю одне, за ним друге… Випускаю з рук, підіймаю інші. Шукаю досконале. А воно є досконалим лише там, на землі. І ніколи не в самих руках. Назбирую повні жмені, а потім випускаю їх летіти на землю. Ще раз приземлитися, тільки тепер в іншому місці. Уявляю себе деревом. Немов і я скидаю із себе листя. Детальніше →

Близькість у Стокгольмі

Я почну спочатку. Розповідати про Стокгольм. Стокгольм і його близькість. Тут усе дуже близько. У моєму Стокгольмі. Бо ж відомо, що кожен має свій.

Детальніше →

Intro: Ви даєте самим лише читанням

You give only by reading

Думала розпочати з понеділка, але нащо відкладати. Можна ж почати і з першого вересня. Що саме? Почати розказувати про нього. Про мій Стокгольм. Місто літератури… Ні, інакше. Це місто є суцільною літературою. Вона в повітрі, у вітрі, в воді, у дощі. В будинках, деревах, людях, кораблях. Стокгольм просякнутий літературою. Я читаю його, гортаю його сторінки. Література наповнює мене, проситься на волю, просить втілити її у слова. Висловити. Детальніше →

“Будинок із сірників”: промотур Україною

Нарешті можу представити мою нову книжку читачам в Україні. З нетерпінням чекаю на наші зустрічі!

“Це дуже світла книжка. Вона про людей і про речі, про вміння жити і вміння вчитися жити. Це та книжка, про яку саме і можна сказати: читаючи, відпочиваєш душею. Її історії запам’ятовуються рисами облич, рухами, простими, але важливими фразами і знову-таки речами, якими людина оточує себе впродовж життя. Речами, які інколи шукають новий дім – як і люди.”

Інга Кейван

arrow-pointing-downcaret-down